9 листопада – День української писемності
і мови. Це
свято вшановує вся
наша держава, бо мова -
життя духовного основа.
Суспільство не може
існувати без мови -
засобу спілкування між
людьми, засобу вираження
думки і передачі
досвіду сучасникам і наступним
поколінням.
У 1997 році за
ініціативою Всеукраїнського товариства
«Просвіта» ім. Т. Шевченка Указом
Президента України (на той час –
Леоніда Кучми) 9 листопада встановлено
День Української писемності
й мови на честь українського
літописця Нестора.
У цей день за традицією відзначають найкращі здобутки просвітителів та
мовознавців у сфері мови та культури України, заохочують видавництва, які
випускають літературу українською мовою. А
по навчальних закладах стартує Міжнародний конкурс знавців української
мови імені Петра Яцика, мецената, який став засновником цього конкурсу серед
передової учнівської молоді.
У нашій школі урочистості з нагоди
Дня писемності та мови розпочалися святковою лінійкою. На якій директор НВК М.
О. Настуняк та ведучі щиро привітали
учнів зі святом та запросили усіх бажаючих спробувати свої сили у шкільному етапі конкурсу.
По завершенні відведеного на виконання завдань часу учні «1- А» та «2 - Б»
гімназійних класів запросили своїх однолітків на „Свято українського Слова”.
Присутні слухали пісні та вірші, насолоджувалися мелодійною грою на сопілці
Костика Юшка. Познайомилися з історією виникнення письма, перенеслись у далекі часи та зустрілися з
братами Кирилом та Мефодієм, слов’янськими
вчителями та просвітителями, творцями слов’янської азбуки, ролі яких
майстерно виконали Влад Горик та Михайло Штандер. Почули мудре слово самого
Преподобного Нестора Літописця, автора «Повісті минулих літ», в якого перевтілився Славик Стефанишин.
Задуматися над значенням мови у власному
житті допомогла інсценізація «Казки про мову», а про велику роль маленької коми
стало зрозуміло з фрази: «Простить не можна вбити» («Казка про всемогутню
Кому»).
Свято української писемності та української мови ще раз нагадало усім, що
ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій славній Україні. Тут
жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського,
що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками таких
великих і славних батьків.
Олена Анатоліївна Шимкова,
учитель Деражнянського НВК № 2.
|